Лікування філософськими текстами. Ірвін Ялом

Лікування філософськими текстами. Ірвін Ялом

Лікування філософськими текстами. Діалоги як антидепресанти.  

Ірвін Ялом. Шопенгауер як ліки. Психотерапевтичний роман: Пер. з англ. В.Кучменко. – Харків, Клуб сімейного дозвілля, 2018. – 512 с.

Психотерапевтичної літератури чимало на полицях великих магазинів та затишних книгарень, але написати роман, який має лікувати свідомість, та й ще у вигляді приємною бесіди, від якої не відірватися – оце майстерність! І саме це пропонує читацькій увазі професор Ірвін Ялом. Його герой – психотерапевт Джуліус Герцфельд – має гідно звершити власну роботу з пацієнтами і зустріти кінець життя, бо дізнається про невиліковну хворобу. Однак, йому доведеться за декілька місяців кардинально змінити долю декількох людей, які поки що не дуже успішно долають власні депресивні стани. І прийняти, що є чимало невідомих практик лікування. Зокрема, читання філософських творів Артура Шопенгауера.

Шопернгауер вжить жити, вчить помирати, вчить приймати себе таким, який кожен з нас є. І отримувати задоволення від життя в усіх його проявах – від рутини і повсякденності до екстремальних подій. Однак, це невідомий для читача Шопенгауер. І цю завісу «невідомого» знімає Ірвін Ялом.

В книзі декілька героїв. Різні долі. Різний життєвий досвід. Різні соціальні статуси. Звичайні люди. Однак, з кожної сторінкою, ми розуміємо, зо всі вони – особливі. Та ще – всіх їх об’єднує потреба у подоланні внутрішніх проблем, потреба у психотерапії. Однак, у доктора Герцфельда психотерапія – це розмовний майданчик, де тема, що виникає нібито випадкового, обговорюється тижнями. І в обговоренні учасники (герої книги) вивільняються від внутрішніх негараздів та долають свої проблеми. Долають, не усвідомлюючи того, бо навіть для прискіпливого читача це відбувається «само по собі».

Для кого ця книга? Для тих, хто хоче примиритися з власною несхожістю, з тим, що він – особливий, і це не треба всім доводити, а прийняти себе таким, яким ти є. І ти не залишишся на самоті після цього. Бо самотність – це не стан відсутності «другої половинки», а власний погляд на своє оточення і на власні бажання та можливості. Самотність – це не реалізована сила. І Ірвін Ялом дозволяє нам внутрішньо здихнути з полегшенням – нас таких, незручних, невідомих, незрозумілих і «не-таких-якими-нас-волають-бачити-інші» – чимало. І кожен з нас може знайти шлях, спосіб, відчуття, як собі дати раду. Читання, як простий і забутий спосіб лікування власної реальності, набуває в долі та творах Шопенгауера небаченої сьогоденності, неочікуваної актуальності. До речі, Артур Шопенгауер за все життя не заробив жодної копійчини на виданні власних творів. Єдиний (і до речі, скромний за фінансовою вигодою) виняток – наприкінці життя видання книги «Афоризми життєвої мудрості». Людям, які сприймають реальність зі швидкістю кліпа, і отримують інформацію з заголовків новин в Інтернеті, важко повільно і вдумливо прочитати. А ще важче – прочитати те, що було написано більше 100 років тому. Ну, що там «вони» знали про «нас»? Та погодьтесь, попри століття, ми у подоланні внутрішніх негараздів залишаємось схожим один на одного, як «дві краплі чистої води» (Віслава Шимборська).

Прочитайте цей роман, буде цікаво.

Залишити відповідь