Діалоги про секс

Діалоги про секс

Скачати файл

  1. Лана.

-Я буду в десять. Зустрінеш мене біля метро?
-Так
-Я залишусь
-Так
-Я тебе шокую?
-Ні.
-А, знаєш, мені байдуже, що ти про мене думаєш.
-Я думаю, що ти красива, ти гарна, ти смілива і відверта.
-Ні, я скучила за справжнім чоловіком.
Я посміхаюсь.
-Я не соромлюсь.
-Я знаю.
-Я вмію готувати.
-Це не важливо. Я теж.
-Я ще добра господиня.
-Я вдячний за це, і в принципі, я це ціную, але я не певен, що зможу ці якості оцінити по-справжньому.
-Не можеш зацінити?
-Щось таке.
-А що тобі треба від жінки?
-Кохання. Любов. Натхнення. Відповідальність. Надійність. Дружні відчуття. Чистити зуби і приймати душ перед сексом. Все.
-Ну ні фіга собі. А ще що?
-Мені має бути тепло вночі. І ще я маю відчувати комфортний ранок…
-Не обіцяю.
-Я знаю. Я теж.
Ми заходили в «Новус». Там добра кулінарія. Купили всього на декілька сот гривень. Я ще «Алазанська долина» і «Кінзмараулі». Ще 400 гривень. Десь так… Потім я вже вирішив, що 100 гривень на таксі нічого не змінить. І ми поїхали….
Чому ми не співпадаємо? Я не знаю. Але це випробування вищого ґатунку. Це коли ти відчуваєш, що щоб ти не робив, але він не хоче її. Хто «він»? Ну, мій вірний товариш у еротичних бажаннях, кладень моїх соків і проблем…Тому нічне порно більш безпечне, ніж пояснювати о 6 ранку, що в тебе є плани і можна викликати таксі за мій рахунок, і що мені вже дуже корить попрати білизну, бо запах твого тіла для мене є неприйнятним… ну що тут сказати, щоб не образити її?

Чому іншим разом, коли з іншою жінкою я відчув і запах, і смак, і метеликів в очах і бажання, а натикнувся на стіну з нерозуміння «що далі». Я не знаю, що далі, але, точно, не поведу тебе до «ЗАГСу». І це вона прочитала в моїх очах. І сказала, що вона дуже, дуже зайнята сьогодні… на жаль, а ще в неї критичні дні, і болить голова, і іншим разом ми зустрінемось
Звісно, не зустрінемось. Мені ж не 20 років.
Ранок був важким. Я призвичаївся до самотності. Мені дратувало абсолютно все.
-Дякую. Тобі сподобалось?
-Так, будемо на зв’язку.
-Я за три дні буду в Києві, я зателефоную.
-Так. Але я буду зайнятий найближчі дні.
-Тобто, і найближчі тижні?
-Не знаю. Але не зараз ми про це поговоримо.
-Тобто, ясно…Прощай? – в голосі сподівання, інтонація мимоволі змушує відчути незручність і провину
-Бувай! – коротко відповідаю і вона йде, не обертаючись. Ну, добре, попереду важкий день.

  1. Оксана.

-Обережно, Маша вже спить. Не торкайся вішака, не торкайся я сказала. Він ні на чому не тримається. Ні, сюди.
-Привіт!
-Привіт!  — вона цілує мене в губи і вмикає маленький ліхтарик.
-Ось, капці, давай куртку мені.
-Даю. Тримай. Я на кухню?
-Так. Зараз увімкну світло. Обережно, там банки з маринованими огірками стоять.
-Навіщо тобі стільки?
-Це з села тітка передала, каже, для всіх. Але всі щось не поспішають у мене ці скарби забирати
-Добре. Як щодо вечері?
-Мультиварка біля плити. Там печеня зі свинини. А ще салат нарубала. Хліб на полиці, ну, де завжди. Чай зроби сам. Поклич мене, чай поп’ємо разом, добре? Я в душ. Маша прокинеться, дай їй пляшечку з молочною сумішшю. Пляшечка гріється у блакитному рукавчику.
-Добре. Впораюсь.

За 15 хвилин.

-Маша не прокидалась?
-Ні. Чай, прошу. Чекає на чисту пані.
-Дякую. Ти ситий?
-Так. Смачно. Хто готував печеню?
-Сестра з чоловіком приходили. Це їх спільне творіння. А салат – це я.
-Зрозумів.
-Тепер я в душ.
-Давай хутчіш. Не обіцяю не заснути.

За 5 хвилин.

-Хто тут спить? Хто не чекає на шалене кохання?
Тиша. Вона солодко і міцно спить. Ковдра оголяє плечі і груди. На губах усмішка. На обличчі – спокій. Я її ніжно цілую в губи. Вона шепоче:
-Зараз, зараз, я прокинусь і поцьомаю тебе всюди-всюдечкі…
І засинає.
Я приміщуюсь поруч.
О п’ятій ранку тихо встаю і йду до ванни. Потім тихенько готую каву. О шостій вже на зупинці. Десь зараз прокинеться Маша. Так, прокинулась…
Шоста п’ятнадцять. Приходить смс-ка: «Доброго ранку. Дякую, що не розбудив. Вибач, наступного разу обіцяю шалене кохання до нестями J».
Я посміхаюсь. Доброго ранку вам, дівчата.

  1. Тетяна.

-Скоріш, скоріш, куртка сюди, капці не треба… ні, все ж черевики краще зняти.
-Привіт.
-Привіт. В мене півгодини і треба вилітати. Просила завідувачка за неї провести пару. Всі плани – до біса в сраку. Давай скоріш…
-Скоріш я не вмію.
-А я вмію. А… хтось там теж вміє, чи не так? Давай ми у нього запитаємо, давай? Привіт, мій пустунчик. Як ти без Тані, скучив… а так, скучив?
-Обережно, бо і півгодини не знадобиться..
-Пусте. Я хочу посмакувати ним… а там ще раз встигнемо.
-Я не обіцяю. Я…. так, так, Танечко…
-Ось, гарненький мій. Пішли, я тільки но каву зварила. Тобі з молоком? А вибач, є тільки вершки.
-Давай вершки.
-А ще є Ризький бальзам.
-Ні, я за кермом.
-Та я з багато не пропоную. Ну, диви. Я собі накрапаю. Рюмочку.
-Ну. Тобі вже час.
-Так. Але я хочу після бальзаму відновити смакові відчуття. Ти не проти?
-Ні. Та, облиш…
-Не облишу.
-Все, давай на диван перейдемо.
-Давай. Але скоріш, будь ласка, в мене дійсно нема часу.
-Я впораюсь…

-Все. Ти – мій чарівник. Я до ванни, а ти, вибач, без ванни….
-Так, дійсно, у нас ванна – тільки для жінок, так?
-Все, одягаємось та розбігаємось… ти до метро підвезеш?
-Звісно.

-Ну, бувай. Заходи на тому тижні.
-Добре, на телефоні?
-І у смартфоні!

Біжить до підземного переходу. Довге волосся зібрано у хвостик. Вічний аспірант…. І завжди кудись поспішає. Дивні стосунки. Можна не бачитись півроку, і зустрітись так, ніби то ми вчора були разом. А можна три дні поспіль зустрічатися і не знаю, чи є в неї для мене ще півгодини… Так, інколи, смс-ка чи декілька слів у Фейсбуці.
Подумав, що зізнатися у коханні було б важко. Та чи є в чому зізнаватися? Легкі стосунки. Але, чомусь сумно…від легкості такого буття.

  1. Світлана.

-Ні, так не буде. Так точно не буде, бо я не готова на все це… ми з тобою знайомі лише пару місяців.
-Це дуже довге знайомство. Цілих три місяці. І я себе поводив чемно…
-Ні, не чемно. Ти непристойно залицявся до мене. І ось зараз, прибери руки. Ні, не там. Залиш. Ну, добре. Зачекай. Так. Не поспішай.
-Давай каву пити.
-З тобою краще вино. Бо все одно голова кругом йде.
-Добре. Вино теж є.
Я відкоркував плашку «Алазанської долини».
-Ну, за нас…
-За тебе!
-Дякую.
-Я хочу поговорити про втрачені можливості?
-А я хочу сказати, що можливості не втрачаються, вони змінюються і не відомо, чи були з-не-реалізовані шанси втратою для нас, для кожного…
-Наприклад, минулого разу я тобі відмовила… ти що, вважаєш, що це добре?
-Якщо для тебе це було не приємно, не доречно, то, якби я наполягав, мені теж було не приємно потім, і у моєї пам’яті залишилось відчуття недоречності і спантеличеності, навіщо це все так було…
-Мій колишній ніколи не питав мене, чи я готова, чи я хочу…
-Він ґвалтував тебе?
-Ні. Але я вперше відчула задоволення від цього… після розлучення.
-Жах. А до того?
-До того було цікаво. Як по-перше. Далі – сумно. У кращому випадку – ніяк.
-Сподіваюсь зі мною буде «як».
-Я теж…
-Можна з бокалами піти до кімнати.
-Можна.
-Ось, яка в тебе гарна ковдра… Ні, не так. Я сама, сама…
Вона знімає блузку. Я намагаюсь продовжити процес звільнення від одягу, але марно, вона міцно тримає бретельки ліфчика.
-Мені зачекати…
-Так. Може, просто поцілуй мене…обійми.
-Добре. Так?
-Так. Ти не такий, як себе вдаєш. Ти – витончений. Культурний.
-Культурний звичуть якось сумнівно… я – такий як є. Культура – це глибше, ніж інтимні стосунки.
-Так, у нас взагалі культури немає.
-У нас, це де?
-В Україні. Все, що у культурному сенсі маємо – все запозичене. У росіян, у німців, у американців…
-Що за маєчня? Ти знаєшся на українській культурі, на літературі, на мистецтві?
-Там нема на чому знатися…
Капець. Навіщо ти про це говорила… Тут, як буде доречно сказати, що я теж є прибічником довгих стосунків і дуже терплячий до того, як мій Добрий Дружечок стане пружним і нетерплячим… але, замість, того, я не стримуюсь і на 10 хвилин «коротенько про українську культуру».
Їй вже давно набридло мене слухати, але вона вперто продовжує говорити про не-справжність всього національно ідентичного, про вічних «поплавських» і про псевдо-досягнення, «легко пишатися власним, як не бачив сусідського».
-А хто в нас сусід, з якого брати приклад? Ватнік із «Руського миру»?
-Ну, все одно, вас бандерівці далеко заведуть…далеко від всього доброго.
-А ….
Дивлюсь на годинник. Даю зрозуміти, що мені час йти.
-Щось ми з тобою, якось не гарно поспілкувалися. Обійми мене.
Обіймаю.
-Мене дійсно час… вибач. Іншим разом.

Самотність в сексі – це випробування. Мовчить – погано. Говорить – теж не добре. Любить швидкі стосунки – дратує. Любить повільний секс – засинаю. Якщо дура – сумно. Як розумна – то суцільне випробування IQ.
Що тобі потрібно?
Кохання. І любов. І так, щоб водночас. І тоді, все інше – не важливо. Щось не помітимо, до чогось призвичаємось, до чого пристосуємось, і навчимося не часто наступати на граблі… І все – щоб відчуття дурноватої цуценячої радості передувало тому, коли торкнешся до неї губами… і тоді ніч буде більше солодкою, ніж довгою. І ти, і вона – єдине ціле, і усвідомлення подвоєння буде відлунням Великої Радості Буття.

Київ-Любеч, липень 2017 р.

Залишити відповідь