Дзеркало у ванній кімнаті

Дзеркало у ванній кімнаті

Для більш лаконічного викладу цієї історії я навмисно буду пропускати зайві деталі та подробиці, бо, звісно, вони нікого не цікавлять, як-то, який був день чи яка погода – ну, який-то звісно був, чи то середа, чи субота – та не все одне, погода теж значення не має, тільки наприкінці оповідання, я скажу, що було похмуро, але, похмурий день буває влітку, восени, зимою і навесні… це, якщо чотири пори року.  А в Києві їх приблизно десь так – чотири. Вони не завжди дотримуються календаря, але, все ж такі, десь у квітні можна зрозуміти, що такі весна, а от зима, бува, приходить на пару днів, щоб знов заполонити день холодним дощем… і ти мрієш про сніг, мороз, санчата… а влітку – жарюка довбана, сил немає, а Вона сміється «Літочко прийшло». «Тобі не спекотно?» «Ні». «Це ж – літочко». Ні, так «лі-і-і-точко». Капець. З жінками – одна морока.

Поки вони з нами. А коли проти нас? Тоді ти розумієш, що то й справді було «літочко»….

Проти нас… чи поза нас. Тобто, коли «поза нас», то всі «літочки», «зимочки», «нарешті весна» і «мокрінь осіння» сприймаються як зміна пейзажу, і воно байдуже, бо ти без неї.

І не призвичаївся.

І все добре.

І ніщо не тримає. А летіти нема куди…

Дзеркало у ванній кімнаті

Залишити відповідь