Середа. Інструкція користувача Машини часу.

Середа. Інструкція користувача Машини часу.

Скачати файл

Стоїть Машина часу
бо мрії не пускають
промінчик дій
до серця,
а серце –
до кохання,
кохання —
до єднання,
єднання —
до журби…

[1]

А ми були в
минулому,
весняному
минулому
квітучому
минулому,
веселі, молоді,
а потім у
майбутнє,
у захваті
пірнали,
і там були
старенькі,
і лаяли весь світ,
що він не
досконалий,
що він є
нерозумний,
що він кудись
несеться
паскудить краєвид.
А потім повернулись,
у наше сьогодення,
у затишних кімнатах.
шукали світлячків.
І ми знайшли у собі,
і радість, і єднання,
і втому від кохання,
і ніжність, і політ,
а далі ми заснули,
як міцно ми заснули,
і спали, мабуть, вічність,
проспали ми обід,
а потім на вечері,
без суму осягнули,
що ми одно є ціле,
єдині ми сто літ!
І всі про нас забули,
не бачили, не чули,
так ми пішли у часі,
шукати десь дива,
а диво було з нами,
між ковдрами-горами,
між зорями, вітрами,
і у воді – душа,
і наш політ триває,
і донька засинає,
і нас ще хтось гукає,
тож треба поспішать…

Коли ж ми прокидались,
і очі розщеплялись,
в домівки повертались,
чарівні наші сни,
ми знов були чужими,
і знаними такими,
розумними такими,
ну просто мудаки!
А час – то він спливає,
там швидко він спливає,
так моторошно лине,
в хвилини сходять дні,
а потім ти помітиш,
колись ти так, помітиш,
що змарнували Вічність
в дорослій самоті!

– Чи можливе неможливе? Так, звісно. Головне, вірити. Вірити у інопланетян, вірити у реінкарнацію і вірити у те, що людина може літати… Так, може літати. Як писала Ліна Костенко з цього приводу: «А крила – має…». Тож, все залежить від нас. Більшість людей не можуть здійснити власні бажання через їх енергетичну не готовність досягати успіху. Навіть, коли успіх до них підходить впритул – вони його не помічають, бо найстрашніше для них – помітити успіх. Це не маячня. Це реальність. Я не буду говорити, скільки раз Ви були у кроці від Вашої мрії. І я так само. Ми або не бачити, або не мали сил (навіть маленьких), щоб зробити цей крок, або взагалі не мали бажання подивитися на себе очима дитини… так, саме очима дитини треба дивитися один на одного, щоб усвідомити, де ми є і що з нами відбувається. Дитина не морочить собі голову складними питаннями – вона просто сприймає світ без обмежень. Бо не знає, що обмеження існують. Якщо не знати, можна чимало чого досягти… ми створюємо самі собі перешкоди для щастя і розвитку і долаючи ці перешкоди, ми не досягаємо успіху, бо цих перешкод не було, а от те, що насправді було б доцільно оминути, от тут ми й ловимо гав… Складно?
Я слухав його уважно. І роздивлявся на блакитне небо. Його зовуть Йосип. Він кремезний і, водночас, є на причуд тонкою інтелігентною натурою. Йосип вважає себе фахівцем у всіх питаннях, він навіть має освіту філософа. Я завжди був у захваті від того, що люди можуть бути професійними мудрецями – філософами. Але попри іронію, Йося такі вважав себе «профі» у відповідях на всі питання, що я мав задавати. Мені було легко і непросто водночас.
– Слухай, Йосю, а якщо я поверну час, якщо я щось зміню у минулому, чи буду я щасливий зараз?
– Та ні фіга ти не будеш щасливим, не будеш, точно тобі говорю! Бо щасливим ти є не через зміну минулого, а через конструювання майбутнього, і щастя – воно в процесі, а не в результаті, ну, як це тобі пояснити – це як радіти від того, що на твоїй тарілці вже лежить таким ласий шматочок торту, або підсмаженого м’яса. Ну щось таке, від чого вже ти зійшов на слину, і тут, сам тут, ти щасливий, а не тоді, коли воно перетравлюється у шлунку і ти мрієш, як загасити печію чи подолати коліт!
-Йосю, який ти розумний, і що?
-Що-що, і все. Заздрю моєму сину, йому 5 років і він вміє радіти краплям з бурульок. Ти вмієш радіти краплям з бурульок?
-Ні.
– От і все. Мудаки ми з тобою, Женю, му-да-ки…

2 бер. 2017 р., м.Київ

[1] http://img.bibo.kz/?3900388.jpg

Залишити відповідь