Ввічливість

Ввічливість

Скачати файл

Думка приходила до його голови, але потравляла туди скоріше випадково та
не затримувалась надовго, бо це був візит ввічливості 
[1]

Сон приходив та зникав. Ніч ніяк не завершувалась, але я вперто намагався засинати. От, курво, діждався сраної нéмочі…! Навіщо я пив каву за заправці? Ну, доїхав би якось додому – не далеко ж.

Спи.

Ні, там, на дворі, хтось йде. Хтось говорить. Ну, вже, давай, добраніч. Вовтузяться. Цьом-цьомчики… все. Вже пізно, молодята, всім пора додому і спати, спати… Підбори по асфальту. Пішла.

«Я тебе»… «агов», «я тебе теж»…

Все, замовкнить нарешті. Спимо.

Собака. Ну, сучий потрох, що ж за гавкіт… Ох, може такі подивитися щось інтелектуальне. Наприклад, що нам покаже вільний інтернет? Давай, фантазуй. Що мені не вистачає? Вводимо у Гугл: наречена та жених… от, бач, 64 кращих відео. Звісно, про що. Про філософію геніталій. Там так все буде цікаво. Усі ці цілунки та обійми пропускаємо, і одразу – за головне. Так, посмоктала і до діла… клац-клац. Відрубилось світло. От падлюки, щоб вам пір’я в роті поросло! Ну, а далі то що? Звісно, я знаю, бо всі ці сюжети однакові – далі еякуляція та добраніч. Тут вже й світла не треба, тож переходимо до «добраніч».

Приходить смс-ка. «Добраніч?».

Ні, ні, я сплю. Я не хочу бути психоаналітиком. Я не хочу годину чути потік свідомості. Я знаю… я з жахом уявляю, якщо б ми були ближче і я не міг нікуди дітися від тебе, твоїх розмов…

Вона колись мені сказала мудрі слова. «Вилікуй мене – і вилікуєш себе». «Допоможи мені – допоможеш собі»… Я став слухати її довгими нічними годинами. Потім став відчувати роздратування. Навіщо мені це? У кожного власне гімно в душі, я не хочу нести твоє. Своє я перетравлюю в тексти, у волання до білої стіни чи до розмови з Вічністю. Для того я намагаюсь використовувати краєвиди за вікном і, не дай Боже, комусь телефонувати… ні, колись без цього не міг. І набирав один номер. Дякую тобі, моя далека і моя мудра, і моя терпляча. Яка ти була терпляча тоді… я навіть пропонував тобі гроші, як за секс по телефону, бо це для мене було більш важливо, ніж секс. І вона тоді слухала мене. Безкоштовно. А потім сказала: «Дякую тобі, Женю, бо ти мене наповнюєш відчуттям радісного задоволення від плину власного життя».

  • Як це, – питав її?
  • Тобі так важко, що, сама розумію, як мені легко…
  • У тебе купа проблем і негараздів.
  • Так, але я вмію радіти життю. А ти поки страждаєш від життя. А тобі треба облишити страждання. І знаходити вихід в радості.

Може, і мені треба теж зараз слухати. Може, може… Але, але мені ллячно, бо коли я розумію, що з того боку слухавки не потребують моїх слів, а вимагають уважного слухання. А якби це було віч-на-віч? Я пам’ятаю її очі… наповнені біллю, відчаєм, мольбою … та нестерпним бажанням сексу.

Я не хочу з тобою сексу, навіть, коли дивлюсь нічне порно і відчуваю, що мені конче потрібна жінка. А потім розумію, що я не можу навіть уявити «просто жінку». Мені, дурню, потрібно кохати…

Хто там гавкає, сука… А це знов, блііііін…. Автівки і сигналізації. Ненавиджу! Ну вийди, довбаний власник, волає твій «Джип Широкий»[2] чорного кольору, який вчора залишив мені у дворі «проїзд»… ні, я проїхав, згорнувши дзеркальця заднього виду и потренувавшись у «пролізу-непролізу». Я тобі побажав, блін…. «Гєрой парковкі».

Закрити вікна – нема чим дихати. Хто винуватий, що не спиш. Сам. Може, відповісти на це «добраніч» зі знаком питання?

Вона буде рада.

Може, секс по телефону запропонувати. Та вона ж приїде тоді…ні, краще сам, сам… Ось, книжку хотів прочитати. І давно хотів, давно.

Що там пише наш сучасний укрліт? Про те, що все херово, а буде ще гірше, а поки вони всі не помруть і читач здихне з полегшенням…. Треба щось писати позитивне.

Знов смс.

«Зовсім ніяк?».

Ох, як ж її ковбасить. Ніби то чиясь рука бере мою руку, натискає на її смс, йде дзвінок. Вона одразу відповідає.

-Привіт. Нарешті. От послухай, коли вчора я їхала купатися на озеро, по дорозі зустріла одного мудака, який причепився до мене і ми разом доїхали до берега. Я йому кажу – я занурююсь. А він, падло, дивиться на мене, ну, розумієш, дивиться, як козел останній, та й каже – «я почекаю». Я йому – «довбень грьобаний, що ти почекаєш? Я купатися буду. Нікого нема. І хочу, щоб і тебе не було». А він мені – «я почекаю». Йошкін кіт – що ти чекаєш? От зараз буде гола баба і це що – дикий пляж та спека? Чи шоста ранку і рання весна? Він мовчить. Я роздягаюсь, зовсім, потім беру таку палку, ну, майже, півдерева, таку, що й піднімаю з напругою, а я ж не маленька, добре кашу їла в дитинстві, ти розумієш, підхожу до нього, ні, уяви, гола баба з дрином, я кажу – піздуй на хуй звідси. Да, бля, бігом, сука, бігом!!!! Женя, і він, бля, біжить, біжить реально! Всратися можна!

-Мо – ло – дець…

-Да ладно, а ти не плануєш до нас заїхати, може, буде привід, ну там, конференція чи проект, може, разом поїдемо купатися?

-Ні. Не планую. Я буду стояти осторонь з дрином. Охороняти тебе.

-Краще зігрівай мене в ночі.

-А можна, я по телефону?

-А що, все вже так … безперспективно?

-Так, вік, таргани, уява ніяка, реальність задовбує, краще ти про себе.

-Тобі лікуватися треба. В мене є знайомий. Уролог. Він мого колишнього лікував. Дуже ефективно. То занотуй телефон.

-Дякую. Не треба.

-Треба. Це треба у будь-якому віці. А, далі, уяви, повертаюсь додому, а мені дорогу перебігає білий кіт. Це до чого?

-До зими.

-Не приколюйся. Чорна кішка – до негараздів. А білий кіт – це до успіхів? Так?

-Так.

-Я теж так додумала. Ось у мене має щось відбутися. Телефонувала кума, запросила до себе в гості, вони зараз на дачу переїхали, тож там збирається чудова компанія, будуть хлопці з «Авалю» та «Укрсібу»[3], поспілкуємось, будемо продавати твої мізки, за дорого, це ж на вихідні, то ти як, може, поїдемо? Це не далеко. Відносно.

-Ні, вибач, не зможу.

-Ясно. Як завжди. То я про кота. В мене колись був кіт. Тільки не білий. Рудий. Така сволота, слів нема. Я через кота коханця втратила. Цей покидьок ссцяв Андрію в мешти, я тобі зараз про це розповім.

-Не треба.

-Ні, ти послухай!

-Вибач, я спати хочу.

-Ні, я швидко, та от, коли Андрій приходив, він, перше за все, цілував мене прямо біля дверей і запускав руку мені до трусиків, знаєш, як так було офігенно, та от, а потім…

-Потім твій кіт обсікав його чоботи. Я кота розумію.

-Збоченець. Я б з вами двома зайнялася б коханням. Це було б класно. Я уявляю, ти, Андрій і кота кудись подалі…

-Ну чому ти так, і кота візьмемо третім. Це ж круто! Ти колись займалася сексом з котом?

-Ти здурів?

-Ні, це класно, я з переду, Андрій ззаду, а кіт під тобою, спочатку муркотить, а потім обсікає тобі живіт і груди, і тут мене вивертає на тебе…

-Заткни пельку!

-Ну, Андрій позаду не встигає кінчити, і тут такий облом, і ми разом викидаємо кота з вікна, потім бухаємо, потім у всіх болить голова. І всім херово. Але краще за всіх коту. Він волає під вікнами, а ми йому кидаємо ковбасу.

-Ти такі справді збоченець.

-Ні, тепер ти послухай, що далі.

-Добраніч.

-Ні-ні. Я ще не кінчив.

-Кінчай без мене. Порно тобі у допомогу.

Вона вимикається. Нарешті можна спасти. Ввічливість – велика штука.

 

Київ, 15 червня 2017 р.

[1] За мотивами афоризму Бориса Крутиєра. (Борис Крутиер. Цит.: http://rutlib2.com/book/12460/p/22)

[2] Jeep Grand Cherokee – американський позашляховик

[3] Скорочені назви банків: «Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (скорочена назва — АТ «Райффайзен Банк Аваль»), Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (АТ «УкрСиббанк»)

Залишити відповідь